Частина I. Основні деталі.

Переліт з України до Індії здійснювався компанією МАУ (Міжнародні Авіалінії України) з аеропорту Бориспіль. Сам переліт тривав приблизно 8 годин із проміжною посадкою в аеропорту міста Аль-Айн (ОАЕ).

Гоа зверху.

Приліт в аеропорт Гоа — Даболім. Фотографувати в аеропорту не дозволили. Починаючи з моменту посадки літака, ти чітко усвідомлюєш, куди потрапив. Відчуття посилюються в процесі виходу з аеропорту. Особливо контраст відчувається після зупинки в аеропорту ОАЕ. В аеропорту все старе, наче потрапив у 60-ті роки. Брудно і душно. Від спеки трохи рятують численні вентилятори. Працівники аеропорту дуже неквапливі, що позначається на тривалому виході з аеропорту.

Аеропорт Даболім зовні.

Гоа — це найменший штат у південно-західній частині Індії на березі Аравійського моря (Індійського океану). Протяжність берегової лінії становить лише 100 км. Гоа вважається найрозвиненішим штатом на території Індії. Місцеві жителі розмовляють мовою конкані, але також знають англійську. Оскільки в Гоа багато російських туристів, багато продавців, офіціантів і таксистів частково розуміють російську мову.

Гроші. Грошовою одиницею в Індії є індійська рупія. Долари та євро можна обміняти на рупії всюди, де є вивіска "money exchange", або запитати у будь-якого продавця. Краще обмінювати долари на рупії, ніж євро. Курс рупії приблизно становить 53-54 рупії за один долар. Курс скрізь різний, тому потрібно шукати місця з кращим курсом.

Ціни в Індії на речі та продукти, як правило, невисокі, але завжди потрібно торгуватися, коли купуєш із рук, тому що ціну спочатку завищують у 2-3 рази, а іноді навіть у 5-6 разів. Часто буває, що якщо купити щось у одного продавця за вже зниженою в 2-3 рази ціною, одразу підходить інший і пропонує те саме ще вдвічі дешевше. Перш ніж щось купувати, бажано заздалегідь знати, скільки що коштує, інакше можна добряче витратитися, купивши при цьому щось неякісне.

Мобільний зв’язок. Щоб зв’язатися з Україною, достатньо купити сім-карту місцевих операторів зв’язку, наприклад, Airtel або Vodafone. Дзвінки в Україну коштують 7 рупій за хвилину. Якість зв’язку в оператора Airtel виявилася дуже поганою. На рахунку сім-карти Airtel за 800 рупій було близько 300 рупій.

Наркотики. З наркотиками в штаті Гоа проблем немає. На вулицях або на пляжі цілком відкрито пропонують кокаїн, незважаючи на те, що це офіційно заборонено. З травою також немає проблем, достатньо запитати у будь-якого продавця чи туриста — відведуть, куди треба. Сюди з’їжджаються дредасті растамани в стилі Боба Марлі та інші хіпі з метою розслабитися і змінити реальність. Самі місцеві стверджують, що вони такого не вживають, це переважно російські та інші туристи. Тож для любителів змінити світ під себе тут саме місце. У селі Арамболь на півночі штату для цих цілей створені відповідні умови.

***

Типова вуличка в гоанському селі. Назв вулиць, як і номерних вказівників будинків, я так ніде і не зустрів. Кажуть, що вони є лише у великих містах.

Ларьок із продажу фруктів і напоїв.

Забігайлівка, де можна купити щось попити, поїсти і сходити в туалет.

Супермаркет у Гоа.

Індійські жінки носять досить важкі та великогабаритні предмети на голові.

Характерною рисою місцевого населення є викидання сміття де заманеться, просто на вулиці.

Невеликі храми трапляються майже на кожному перехресті.

У штаті Карнатака храми інші.

Священні корови є невід’ємним атрибутом усієї Індії. Вони блукають всюди, можуть переслідувати туристів із фруктами, а також іноді створюють затори на дорогах.

Улюбленим місцем проведення часу корів є смітники та інші звалища, де вони із задоволенням їдять картон і газети.

Поруч із урнами тусуються корови.

Окрім корів, вулицями іноді блукають свині.

Дуже популярні собаки.

Транспорт

Рух в Індії лівосторонній. Правил дорожнього руху ніхто не дотримується, єдиним важливим правилом є натискання на клаксон при вигляді транспорту, людей чи корів. Хто перший посигналив — той і правий. Перше враження від їзди в Індії шокує, але з часом до цього звикаєш. Завжди виникає відчуття, що когось зіб’ють або в щось вріжуться. Якщо не дивитися вперед, звикнути легше.

Дороги, як правило, вузькі, і для пішоходів майже немає місця. Перейти навіть маленьку дорогу спочатку здається проблематичним через хаотичний рух, а постійні звуки клаксонів проїжджаючих машин лякають. Але з часом до цього звикаєш.

В Індії дуже поширені мотоцикли, моторолери та велосипеди. Цей вид транспорту популярний також серед туристів, адже з громадським транспортом в Індії складно, а користуватися таксі — невигідно при частих переміщеннях.

Одним із основних видів транспорту в Індії є моторикші, або, як їх ще називають, тук-туки. У тук-тук вміщається двоє людей на задньому сидінні. Їздити в них, звісно, цікавіше і дешевше, ніж на таксі, але швидкість руху в них нижча, і до того ж вони небезпечніші.

Колоритні індійські вантажівки.

Автобус.

Візки більше поширені в глибинках Індії. Найчастіше їх використовують для перевезення очерету та інших дров.

Індійський товарний поїзд. Шлагбаум перекривають задовго до появи поїзда, тож кожен другий залізничний переїзд на шляху виявляється перекритим.

Заправка. На заправках лише два види пального — бензин і дизель. Коштує приблизно 1 долар за літр.

Дорожня поліція на трасі. Без хабарів не обходиться жодна зупинка поліцейським. Але зупинятися не обов’язково, все одно ніхто не наздоганятиме, можна сміливо їхати далі.

Світлофори поширені лише в найбільших містах.

Житло

В Індії переважно поширені готелі 2** і 3***. Готелі 4**** і 5***** трапляються значно рідше. У двозіркових готелях умов, як правило, немає, але для ночівлі більш ніж достатньо. Любителем готельного відпочинку тут абсолютно нічого робити. На території готелю є басейн, у номерах є холодильник, телевізор, телефон, вентилятор на стелі, душова і погано працюючі умивальники. Іноді може бути працюючий кондиціонер. Білизна явно не білосніжна, рушники, як правило, спочатку темно-сірого, майже чорного кольору, щоб не було помітно, що вони погано випрані. Сміття виносять раз на тиждень, і то, якщо нагадати про цю необхідність на ресепшені. Вода в душі налаштовується погано, тому завжди є шанс покупатися в окропі або холодній воді.

Номери краще замикати на власні навісні замки, інакше є дуже великий ризик крадіжки цінних речей, які залишати в готелі вкрай небажано.

Готелі в Гоа з вигляду виглядають непогано. Готель Renton Manor 2**.

Це сніданок у готелі Renton Manor 2** у вигляді хліба з джемом і чашкою чаю або кави. Окрім того, що зображено на фото, є ще два погано працюючих тостери і цукор із мурашками.

Номер у готелі.

Набір вимикачів. За його допомогою можна керувати електрикою в усьому приміщенні. Окрім власне вимикачів світла, сюди входить розетка, дзвінок і регулятор обертів вентилятора на стелі.

Їжа

З харчуванням в Індії, і особливо в Гоа, проблем немає. Харчуватися можна в місцевих кафе і шеках (пляжних кафе). Готують дуже смачно і багато, що спочатку незвично їсти досить великі порції. Їжа, як правило, коштує недорого. На пляжі ціни, звісно, дорожчі на 10-20%. Вибір їжі в Гоа досить широкий, в інших місцях Індії вибір, як правило, гірший, і їсти можна далеко не все. При замовленні необхідно заздалегідь обумовлювати наявність спецій або замовляти не гострі страви, інакше їсти може бути неможливо.

Кафе в Гоа. У багатьох кафе є Wi-Fi.

Фрагменти меню одного з кафе.

Деякі страви.

В Індії багато фруктів, причому коштують вони, як правило, недорого. Із звичайних фруктів є кавуни, дині, полуниця, банани, ананаси, мандарини і кокоси. Із екзотики — манго, папайя, гуава, маракуйя і цукрове яблуко. Найбільший інтерес викликає маракуйя — невеликий фрукт, розміром із лимон, усередині якого знаходиться їстівна м’якоть з оригінальним смаком і хрусткими кісточками:

Досить дешеві свіжовичавлені соки. Окремої уваги заслуговує сік із цукрової тростини з додаванням соку лайма для підкислення. Коштує таке задоволення 20 рупій.

Читати продовження: Частина II. Штат Гоа.