Частина V. Чітван.
Чітван — найвідоміший національний парк-заповідник у Непалі, визнаний об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Площа парку становить близько 932 квадратних кілометри, основну частину яких займають джунглі.
Національний парк Чітван — одне з дивовижних місць у світі, де в дикій природі можна побачити бенгальського тигра, індійського носорога, різних ссавців, понад 400 видів птахів, крокодилів, покататися і скупатися зі слонами.
У Чітван просто так не потрапити — для цього потрібен спеціальний дозвіл і супровід гіда. Усе це можна знайти в селі під назвою Саураха, яке розташоване в безпосередній близькості від парку і куди, власне, приїжджають усі туристи.
Відстань від Катманду до села Саураха становить близько 200 км, а від Покхари — 150 км. Дістатися сюди можна або літаком, або автобусом. Ми добиралися автобусом із Покхари. Наш автобус вирушав від автобусної станції о 7 ранку, дорога зайняла у нас приблизно 6 годин. Квиток до Саурахи ми купили у адміністратора в нашому гостьовому будинку за ціною 10 доларів з особи.
Дорога до Чітвану.
Автобус довіз нас до автобусної станції села Саураха, де нас одразу оточили таксисти. Наш готель знаходився приблизно за 3 км від станції, тож ми вирішили відмовитися від послуг таксистів і пройти до готелю пішки. Після походу горами для нас це вже невелика відстань.
Село Саураха.
Йдемо центральною вулицею села Саураха.
Сонце дуже припікало, відчувається, що ми в тропіках. Температура повітря тут становить приблизно 37 °C.
Місцеві жителі настільки звикли до туристів, що вже їх не помічають і спокійно займаються своїми справами.
Збір якихось водоростей у місцевому каналі.
А ось так виглядають непальські сільські дівчата.
Судячи з кількості дротів, електрика є в кожному будинку.
Багато хто відкрив продуктові та господарські крамниці прямо у дворі.
У селі зустрічаємо багато рисових плантацій.
Дійшли до нашого готелю. Після готелів Катманду і Покхари, де все місце максимально використано, у цьому готелі був величезний хол і досить просторий номер.
Територія готелю приємно вразила. Довгі алеї, доглянуті дерева і квіти.
Основні жителі нашого номера :)
А це будівля — ресторан нашого готелю. Якщо не знати, що це ресторан, можна подумати, що це ще один готель. Усе побудовано з розмахом.
Першим ділом із дороги ми замовляємо собі на обід наш улюблений спринг-рол. Його подають тут із картоплею фрі та овочами. Ну і куди ж без момо.
З ресторану відкривається вид на територію нашого готелю і басейн.
У таку спеку басейн був як ніколи доречним.
Поруч із басейном стоять столики, шезлонги.
Так приємно поплавати в прохолодній воді.
До речі, що нас порадувало — практично повна відсутність інших туристів у готелі. Під час нашого перебування в готелі сюди заселилася ще одна пара молодих людей.
Після відпочинку біля басейну нас чекав ще один сюрприз. Виявляється, на території нашого готелю живе слониха. Тож у нас була можливість погладити і погодувати її.
Непомітно підійшов час вечері. Замовляємо незвичайну страву, що називається «чоп-суей» («китайське рагу»), що складається з локшини, цвітної капусти та інших овочів. Не гостре, нам сподобалося.
Наш сніданок. Годували в цьому готелі дуже смачно. Як і всюди в Непалі.
Сьогодні нас чекав дуже насичений день. У адміністрації готелю ми замовили і оплатили дозвіл на відвідування національного парку, а також такі розважальні заходи, як прогулянка на слоні по джунглях, катання на каное по річці з можливістю побачити болотних крокодилів, піша прогулянка джунглями, купання слона, відвідування слонової ферми. Ціна дозволу і розважальних заходів склала приблизно 70 доларів з особи.
На території нашого готелю було багато незвичайних рослин і квітів.
...
Нам пощастило, що наш готель розташовувався практично в місці початку всіх екскурсій, зокрема сафарі в джунглі. Туди ми й вирушаємо.
Слони тут приносять дохід, катаючи туристів по джунглях. Тому слонів тут поважають і дбайливо за ними доглядають. У кожного слона є свій погонич.
До слона прив’язують спеціальне сідло, в яке з помосту сідають чотири людини, а погонич сидить практично на шиї слона. У цьому сідлі рухи трохи скуті, тобто повернутися назад трохи заважають спини «сусідів», але сидіти досить зручно.
Поїхали!
Пробираємося в джунглі.
Підходимо до річки. Катають туристів тут тільки на слонихах, і вони ж живуть на слоновій фермі та займаються своїм потомством. А слони-самці живуть на волі.
Незвичайні дерева з щупальцями.
Час від часу наша слониха починає трохи бешкетувати, періодично то зупиняється, то, навпаки, швидше йде. Ми трохи відстали від каравану слонів і йдемо іншим маршрутом.
Тут ми на хвилинку зупиняємося, і наша слониха п’є водичку.
Болото в джунглях. Тут мають бути крокодили. Вважається, що сафарі на слонах — найбезпечніший варіант відвідування парку, оскільки інші тварини бояться слонів і обходять їх стороною.
Невеликий оленятко. Їх досить важко помітити серед листя, вони практично зливаються з ним.
Загалом у цьому парку можна зустріти тигрів, носорогів у їхньому природному середовищі існування. На наш жаль, тигрів і носорогів ми не побачили, хоча, мабуть, це і на щастя :)
Прогулянка на слоні зайняла у нас приблизно півтори години. За цей час ми зробили великий круг по джунглях. Побачили багато мавпочок, оленів, різних птахів, помилувалися незвичайною рослинністю. Загалом, час пролетів непомітно.
Наступним заходом у нас було купання слона. Хоча важко сказати, хто кого купав — ми слона чи слон нас. Але задоволення від цього процесу ми отримали, сподіваюся, і слон теж.
Прямо з території нашого готелю ми вирушаємо разом зі слонихою та її погоничем до річки Рапті. Їхати верхи на слоні — неймовірні відчуття.
Загалом склалося враження, що слонів тут так виховують, щоб вони не завдавали людині жодної шкоди.
На річці ми переодяглися і пішли у воду за нашою слонихою. За командою хлопчика-погонича вона одразу плюхнулася у воду.
І тут почалося найцікавіше. Нам видали шампунь, і ми почали купати слониху. У неї досить щільна шкіра, яку після нанесення шампуню потрібно було терти каменем.
Після купання ми сіли на слониху, і вона поливала нас водою. З меткістю у нашої слонихи все в порядку.
Потім слониха вирішила зануритися в річку і сіла, коли ми сиділи на ній, а потім різко завалилася на бік, і ми полетіли у воду. Трохи страшнувато було в цей момент.
Слонисі явно сподобалися водні процедури.
Вона підставляла свій животик, щоб ми його терли камінцем і поливали її водою.
І нам теж дуже сподобалося купатися зі слоном, отримали масу позитивних вражень.
У нашої слонихи досить щільний графік роботи, тож потихеньку збираємося повертатися назад у готель.
А тим часом на березі нашим речам влаштували ревізію місцеві кізочки і ослик.
Задоволені і чистенькі йдемо в готель.
Після такої насиченої програми потрібно підкріпитися. Замовляємо місцеву котлету з буйвола. На вигляд виглядає не дуже апетитно, але вона виявилася смачною. До речі, фарш практично всюди, де ми їли, був зроблений не на м’ясорубці, а порубаний вручну.
Після обіду у нас наступний захід — прогулянка по річці на каное.
Тут можна побачити тварин, що виходять на водопій, різних птахів і, якщо пощастить, крокодилів. Пощастило. Після того, як побачили крокодила, ми не могли повірити своїм очам, оскільки всього пару годин тому ми купалися в цій же річці разом зі слоном. А виявляється, тут водяться крокодили :)
Каноє тут являють собою довгу саморобну лодку. У неї помістилося приблизно 8 осіб туристів і 2 веслярі.
Тут дуже багато різних птахів.
Під час подорожі по річці не можна було голосно говорити, тому що це може привернути крокодилів.
А ось і один із них.
Річка досить мілка, і в деяких місцях ми буквально торкалися човном дна. Також зустрічали веслярів, які після висадки туристів вручну перегнали вже порожні каное назад. Плисти назад, навіть із веслами, тут нереально через течію.
Прогулянка на каное зайняла у нас приблизно 30–40 хвилин. За цей час ми побачили кількох крокодилів і птахів.
Висадилися на берег. Місцеві жительки збирають якісь рослини.
Ми і два наших гіди, які були за сумісництвом адміністраторами в готелі, де ми жили, вирушаємо в пішу прогулянку по джунглях.
До нас приєдналися ще троє молодих людей. Як ми пізніше зрозуміли, це охорона. Вони були «озброєні» палицями, щоб відганяти тварин, якщо ті раптом нападуть на нас.
Це термітник.
Прогулюємося джунглями. Якщо пощастить, то можемо зустріти тут носорогів.
Нас попередили, що, якщо раптом ми їх зустрінемо і носороги нас помітять, потрібно швидко тікати куди очі дивляться і, в ідеалі, залізти на дерево :).
Носорогів ми не побачили, зате зустріли оленів.
Піша прогулянка джунглями дуже сподобалася. Гіди вибрали нам досить нескладний маршрут. Під час походу ми зустрічали і інших туристів.
Дикий кабан.
Проходимо повз річку.
Загалом, піша прогулянка — чудовий варіант знайомства з дикою природою.
Милуємося деревами, співом птахів.
Через деякий час неквапливого пересування джунглями, в кущах помітили якесь ворушіння. Ще один олень. Дивовижно, як наші гіди швидко могли побачити причаїну тварину і одразу показували нам, куди дивитися.
Прогулянка джунглями зайняла у нас приблизно одну годину.
Захід сонця в Чітвані. Приголомшливе видовище.
А ми тим часом вирушаємо на останній на сьогодні захід — відвідування слонової ферми.
Слони тут ночують і готуються до чергових виїздів у джунглі.
Тут живуть слонихи зі своїм потомством.
Маленькі слоненята тут не прив’язані. Вони бігають і граються. До них можна сміливо підійти і погладити їх.
А мами-слонихи прив’язані.
Кабанчики то і справа намагаються чимось смачним поласувати у слонів.
На цій слоновій фермі розводять слонів. Шкода, але вони тут усі в неволі.
На цьому наша прогулянка національним парком Чітван закінчується.
Програма по Чітвану була виконана, на тук-туку ми повернулися в готель, а вранці нам потрібно повертатися в Катманду і летіти додому. На цьому наша дивовижна подорож по Непалу закінчується. Наповнені позитивними і незабутніми емоціями, повертаємося додому.
Перейти до змісту.